Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги… Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

• Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

• Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

• різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;

• голосно плачуть;

•  кидаються на підлогу;

•  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;

•  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

• Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.

• У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.

• Ці діти ледь стримують плач,;

• Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.

• І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

• Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;

• Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;

• Із задоволенням демонструють свої вміння:

—  самостійно одягаються,
—  роздягаються,
—   їдять,
—  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

• Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

• Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв’язок із матір’ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   —  лазить, хоч і вміє ходити;
   —  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

• Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

   —  вона адаптується легко, швидко.

• якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці —шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

  —  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

• Хворобливим, сором’язливим дітям 

  —  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам’ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

• Створіть в домі спокійну обстановку;

• З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;

• більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;

• Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;

• У  період адаптування треба менше ходити в гості;

• рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.

• Огорніть свою дитину любов’ю, бережіть її нервову систему.

Прояви емоційно–нервового напруження

• Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

—  плач,
—  капризування,
—  плаксивість,
—  тривала депресія,
—  апатія,
—  байдужість,  
—  знижений настрій,
—  немотивовані напади гніву;
—  високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

• Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

• Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

• Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

• Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

• Занижена комунікабельність дитини:

—  їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

• Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

—  Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
—  Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
—  Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
—  Зниження або підвищення апетиту.
—  Проблеми із сном (аж до безсоння).
—  Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

• Бажання йти до дитячого садка;
• Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
• Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
• Висока комунікабельність;
• Висока пізнавальна діяльність та активність;
• Активна ігрова діяльність;
• Малюнки у світлих тонах;
• Стабільність рухової активності – малюк  рухливий;
• Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

• Недотримання в сім’ї режиму дня;
• Застосування невірної методики «годування»;
• Погіршення стану здоров’я дитини (патологічні відхилення та розлади);
• Недостатній рівень психічного розвитку ;
• Патологія вагітності та пологів;
• Одноманітність життя та діяльності малюка;
• Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Шановні батьки!

 Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка  дотримуйтесь таких рекомендацій:

• Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;

• Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.

• Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

• Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

• Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

• Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

• Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.

• Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

• Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

• Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

• Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

• Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.

• Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

• ХворобУ;
• Дефіцит спілкування з дорослими;
• Відсутність умов для активної діяльності;
• Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);
• Незадоволення органічних потреб ;
• Стомлення.

Причини стомлення

• Тривале перебування без сну.
• Непосильне фізичне і розумове навантаження.
• Хронічне недосипання.
• Недотримання режиму.
• Неправильна організація діяльності.