Методична скарбничка

107

 

 

 

97863346                  7207

Методична робота є одним із способів управління навчально-виховним процесом у ДНЗ, підвищенням професійної компетентності педагогів. має творчий і науковий характер.

Методична робота — одна з основних складових різнобічної діяльності методиста ДНЗ. Удосконалення навчально-виховного процесу та підвищення професійного рівня кожного вихователя відбувається саме через систему методичної роботи.

У сучасній дошкільній освіті, в якій відбувається активне реформування, методична служба є ланкою, яка об’єднує між собою діяльність педагогічного колективу і державну систему освіти, психолого-педагогічну науку, перспективу педагогічного досвіду. Методична робота в дошкільному закладі базується на принципі системності колективної та індивідуальної праці вихователів над підвищенням своєї науково-теоретичної підготовки, професійної майстерності.

Основною метою роботи є підвищення якості навчально-виховного процесу, що відповідає сучасним вимогам, шляхом удосконалення професійної майстерності педагогічних кадрів.

БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Інструктивно-методичні рекомендації
«Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році»

Лист МОН від 16.06.2016 № 1/9-315 «Щодо організації освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році»

Лист МОН України від 02.09.2016 № 1/9-456 «Щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільних навчальних закладах»

Лист МОН України від 02.09.2016 № 1/9-454 «Щодо організації роботи з музичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах»

Лист МОН України від 25.05.2016 № 2/4-14-926-16 «Щодо Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів»

Становлення дитячої особистості

1. Коли дитину оточує критика, вона звикає засуджувати.

2. Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.

3. Коли дитину оточують насмішки, вона стає сором’язливою.

4. Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу вини.

5. Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.

6. Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.

7. Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться справедливості.

8. Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.

9. Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.

10. Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.

11. Коли дитина живе в атмосфері прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

babochka51

Перелік оснащення методичного кабінету дошкільного навчального закладу

Наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам:
• інформативність та змістовність;
• доступність;
• сучасність;
• естетичність;
• задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.
З метою забезпечення вільного доступу і орієнтування у наповненні методичного кабінету його матеріали групуються за окремими розділами:
• інформація про педагогічні кадри (кількісний і якісний склад, за віком, освітою, стажем роботи, в т. ч. педагогічним, кваліфікаційною категорією та ін.);
• нормативно-правові документи (закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);
• галузеві нормативно-правові та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність дошкільного навчального закладу (накази, розпорядження, листи, рекомендації, положення Міністерства освіти і науки України, місцевих органів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);
• документація вихователя-методиста, що визначена відповідним наказом Міністерства освіти і науки України;
• зразки перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі дитячого садка, ігор, дослідно-пошукової діяльності, навчально-пізнавальних занять та ін.);
• методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, круглих столів, ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;
• досвід роботи дошкільних навчальних закладів міста, району, області, країни (з анотаціями);
• Базовий компонент дошкільної освіти (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;
• наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, медицина, біологія, соціологія та ін.);
• довідкова й енциклопедична література (довідники, словники, енциклопедії);
• добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи тощо);
• бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);
• зразки навчально-наочних, ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;
• переліки навчальних видань з дошкільної освіти, обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, а також перелік наявних наочних засобів розвитку і навчання (репродукції картин, альбоми ілюстрацій, фотоматеріалів, схеми, таблиці, муляжі, аудіо- та відеоматеріали, електронні засоби навчання тощо) із зазначенням місця їх розташування;
• технічні засоби розвитку і навчання (телевізор, магнітофон, відеомагнітофон, комп’ютер, інтерактивна дошка та ін.).
За потреби наповнення методичного кабінету групується й за іншими розділами, тематичними блоками.

7043

Перелік
елементів розвивального середовища групи та їх опис

«Ми на тебе чекаємо» — інформаційний стенд, на якому розміщено фото дитини, відсутньої сьогодні в дошкільному навчальному закладі, і кишенька (віконечко), куди діти складають листівки зі своїми побажаннями, очікуваннями, малюнки, цукерки — ті предмети, які можуть порадувати відсутнього товариша.

«Містечко Етикету» — куточок, де в малюнках та віршиках відображено норми поведінки за столом, у приміщенні, на вулиці тощо. Тут проводять бесіди на морально-етичні теми, обговорюють окремі випадки неадекватних проявів поведінки дітей у групі.

«Наші досягнення» — інформаційний стенд, на якому педагоги фіксують досягнення кожної дитини, наприклад, навчився вітатись, допоміг комусь, сказав увічливі слова, намалював сонечко тощо.

«Веселкова палітра» — куточок, де педагоги виставляють індивідуальні та колективні роботи дітей, виконані в різних техніках: об’ємна аплікація, пальчиковий живопис, кляксографія, малювання на мокрому папері, монотипія, «жива» крапля, малювання штампами, колаж тощо.

«Креативна дошка» — куточок, де розміщено дошку з оргскла, пензлі, гуаш різних відтінків. Тут діти фантазують, мріють, створюють свої шедеври. Це можуть бути предметні або сюжетні малюнки, колажі тощо. Діти за бажанням працюють самостійно, удвох або підгрупою. Часто вихователі використовують «креативну дошку» для виконання завдань з Теорії розв’язання винахідницьких завдань (ТРВЗ ).

«Кімната чудес» — приміщення, в якому розміщено різні центри діяльності для дітей раннього та молодшого дошкільного віку. Тут є музичні інструменти, конструктивні ігри, ігри-забави, атрибутика для сюжетно-рольових ігор «Лікарня», «Магазин», «Перукарня», «Кухня», «Майстерня» та ін. Облаштування кімнати дає змогу реалізувати емоційно-ціннісну, соціально-моральну, креативну, пізнавальну та мовленнєву лінії розвитку малюків.

«Кришкомісто» — куточок, де розміщено авторські ігри та посібники, виготовлені з пластикових пляшок і різноколірних пластикових кришок, а також атрибутика до них — для нанизування, вставляння, конструювання. Ігри з цими посібниками забезпечують сенсорний розвиток та розвиток дрібної моторики пальців рук дитини.

«Веселка настрою», «Квіточка настрою» — художньо оформлений стенд з екраном настрою, на якому різний настрій та емоції відмічають відповідними кольорами або образами: сонечко, хмаринка тощо. За допомогою екрану настрою педагоги реалізують численні завдання емоційно-ціннісної лінії розвитку дитини.

«Календар справ групи» — стенд, на якому відображено групове проектування життєдіяльності дітей на 1–2 тижні, місяць. Діти заповнюють календар разом з вихователями та батьками.

«Мій родовід» — карта України, на якій представлено «родинні дерева» вихованців. Родовід ведеться від дідусів, бабусь, представників давніших поколінь. Готуючи проекти своїх «родинних дерев», діти разом з батьками вносять імена та місця, де їх предки народилися, додають сімейні обереги та символи, родинні традиції, пісні та легенди.

«Моя перша книжка» — літопис зростання дитини. Перші сторінки з дня народження дитини і до її вступу в дошкільний навчальний заклад створюють батьки, а в дошкільному навчальному закладі літопис продовжують вихователі спільно з батьками, залучаючи до цього проекту дітей. У літописі фіксують етапи зростання дитини за лініями розвитку.

«Пісочна країна» — куточок, де розміщено пісочницю та матеріал, що відтворює довкілля у мініатюрі. У пісочниці дитина або група дітей може реально створювати картини світу в тривимірному просторі. Діти мають усі умови, щоб моделювати свій особистий світ, відчути себе його творцем.

 

7053

ВИДИ ПРАЦІ ДІТЕЙ.

Праця є творчим видом людської діяльності, що потребує від людини не тільки спеціальних знань і умінь, дотримання технологічної дисципліни, а й здатності оперативно приймати рішення у нестандартних ситуаціях, постійно вдосконалювати процес праці та створюваний нею продукт. Навіть у дошкільному віці вона є різноманітною за змістом. Основними видами дитячої праці є самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна (художня) праця. Всі вони мають певні можливості для вирішення виховних завдань.

Самообслуговування

Виховне його значення полягає у спрямованості на задоволення повсякденних особистих потреб дитини (умивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка та ін.). У процесі самообслуговування дитина привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. У неї поступово формується вміння бачити результат праці, встановлювати зв´язок між метою, трудовими діями і кінцевим результатом. Дитина стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою виховання вільної і незалежної особистості. Якщо в молодшому дошкільному віці за допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до переборення труднощів, формують трудові навички, то у старшому дошкільному віці воно стає звичним для дітей. Роботу із самообслуговування дитина має виконувати як щоденну та обов´язкову. Уваги педагога вимагає чіткість організації життя дітей, наявність відповідних побутових умов, що є передумовою своєчасності, постійності, систематичності, належної якості самообслуговування дітей.
Господарсько-побутова праця
Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти
У середньому дошкільному віці вихователь продовжує формувати у дітей інтерес і бажання виконувати завдання дорослих якісно, старанно, охоче. Зміст цієї праці ускладнюється за рахунок збільшення кількості, деталізації процесів. Передусім вихователь має допомогти дитині з´ясувати мету роботи, послідовність трудових дій (раціонально підготувати робоче місце, правильно виконувати посильні трудові дії з досягненням кінцевого результату, навести порядок на робочому місці, уміти працювати вдвох-утрьох).і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів тощо. У молодшому дошкільному віці вихователь привчає дітей виконувати прості трудові дії з близьким у часі результатом (допомагати помічникові вихователя накривати на стіл; вихователю — у підготовці до заняття, підтримувати порядок на столі під час заняття, після нього — прибирати матеріали, складати на місце іграшки).
У старшому дошкільному віці діти починають розуміти працю як потрібну і серйозну справу, а інтерес до трудового процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Значно складнішими стають для них трудові завдання. Праця у цьому віці все більше відокремлюється від гри, а епізодичні трудові доручення набувають для них значущості постійних обов´язків. Перед педагогами відкриваються можливості для реалізації програмних завдань виховання позитивних взаємин (працювати дружно, узгоджено, допомагати один одному), формування працелюбства, самостійності, активності та ін.
Організовуючи господарсько-побутову працю, вихователь використовує різноманітні методичні прийоми: показ виконання кожної елементарної дії та послідовності дій, супроводжуваний детальними поясненнями; безпосередню допомогу у виконанні трудових дій; особистий приклад; постійне нагадування про послідовність дій; використання дидактичних ігор та прийомів, створення ігрових ситуацій; заохочення з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей дітей; оцінку результатів виконаної роботи, аналіз конкретних суспільно значущих учинків тощо.
У старших дошкільників поступово згасає інтерес до того виду праці, який стає звичним, повсякденним. Тому для відновлення інтересу до неї слід збагачувати її елементами новизни (конкурс “Хто краще накриє стіл до обіду”, колективні обговорення творчого виконання обов´язків черговими у групі та ін.).

Праця в природі

Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з об´єктами живої природи — працюють у куточку природи, на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці.
Праця в природі є доступним дітям дошкільного віку видом продуктивної трудової діяльності. Кінцева мета (виростити квіти, овочі тощо), її результати конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти. Віддаленість результату вимагає від дитини тривалих фізичних і розумових зусиль, повсякденної копіткої роботи, терпіння. Як правило, більшість дітей охоче працює з живими об´єктами, радо доглядає за ними, пізнаючи світ живої природи, розкриваючи свої нові можливості, виховуючи в собі дбайливе ставлення до всього живого. Однак у них ще мало досвіду, умінь, тому дорослі мають разом із дітьми виробити чіткі правила їх поведінки і діяльності у природі.

Ручна (художня) праця

Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок тощо. Виготовлення подарунків рідним і друзям справляє великий вплив на моральну свідомість дитини (привчає виявляти увагу до оточуючих, працювати заради того, щоб зробити їм приємне). Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини, збуджують у ній здорове честолюбство. Нерідко вже з дошкільного віку дитина починає усвідомлювати свої здібності, талант, виношувати мрію на все життя.
У різних вікових групах різні види праці мають неоднакову питому вагу. У молодших і середніх групах переважає самообслуговування та прості види господарсько-побутової праці, а у старших — праця в природі та художня праця.

 

image0054

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ

За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов’язків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.
Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень:
— за складністю: складні та прості;
— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;
— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.
Молодшим дошкільникам вихователь дає прості доручення, які є епізодичними, короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). Починаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути пов’язаними з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і підтриманням порядку в ігровому куточку, доглядом за тваринами у куточку живої природи тощо.
За змістом діяльності щодо виконання доручень їх поділяють на:
— доручення, пов’язані з участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;
— побутові доручення;
— доручення допомагати малюкам (для старших дітей);
— доручення — прохання дорослих;
— доручення, пов’язані з роботою в куточку живої природи, на земельній ділянці дитячого садка.
Виконання доручень виховує у дошкільнят обов’язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, конкретних доручень. Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у зв’язку з цим раціональні способи її виконання.
Ефективним щодо цього може бути ознайомлення дитини з такими правилами виконання доручення:
— отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити;
— сплануй, як виконати цю роботу;
— працюй не поспішаючи, щоб результат приніс задоволення і користь;
— проінформуй про завершення справи того, хто доручив її тобі;
— проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось.
Зацікавлений у вихованні самодостатніх особистостей педагог заохочуватиме ініціативу дошкільнят у прийнятті і виконанні доручень.
Виконання групових доручень привчає дітей до узгодження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.

ЧЕРГУВАННЯ

Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов’язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і напружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний результат. Вони є дієвим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників, формування самостійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.
Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до виконання деяких обов’язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, діти чергують систематично в їдальні, на заняттях, у куточку живої природи тощо.
З дорослішанням дошкільників поступово ускладнюються їхні доручення за змістом роботи, формами об’єднання дітей, вимогами до самостійності й самоорганізованості. Залежно від мети, яку переслідує педагог, для чергувань об’єднують дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдосконалення навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрастним рівнем трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Для забезпечення психологічної сумісності дітей під час колективних чергувань педагог має добре знати їхні індивідуальні особливості, з урахуванням яких розподіляти конкретні доручення.
СПІЛЬНА ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ.
Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об’єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.
Об’єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці.
Знання індивідуальних особливостей дітей дає змогу об’єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва:
— об’єднання дітей високого рівня співробітництва з однолітками низького рівня, які симпатизують один одному;
— включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать найактивніші діти високого рівня розвитку взаємин.
Систематичність залучення дітей до трудової діяльності забезпечують різні її форми організації.
Дослідники виокремлюють такі види колективної праці, як праця поруч, загальна і спільна праця.
Праця поруч — форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації трудової діяльності є проміжним етапом до колективної праці.
Загальна праця— форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками. Для цього вони повинні виконати конкретні завдання: одна дитина витирає іграшки, друга — полички, третя — лялькові меблі, а спільним результатом буде порядок на стелажі. Значущість кожного окремого результату і зв’язок його з іншими виявляється тільки після закінчення всього процесу діяльності.
Спільна праця— складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об’єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майданчику передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібання, наповнення ящиків, перевезення). Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації. Під керівництвом вихователя діти попередньо обговорюють суть і послідовність дій, з урахуванням складності трудових операцій визначають кількість учасників для кожної з них, розподіляють дії між учасниками, враховуючи їхні бажання і можливості.
Різноманітні ситуації взаємодії потребують дотримання дітьми, які об’єдналися у групи, певних правил-регуляторів. Ознайомлення дітей із цими правилами є одним із засобів педагогічного керівництва їхніми взаєминами. При цьому слід враховувати і залежність правил від моральних норм, які є більш загальними вимогами. Особливої уваги педагога потребують вихованці, які, знаючи правила і вимагаючи дотримання їх від інших, самі ігнорують їх. Таким дітям варто доручати спільну справу разом з активними однолітками, які добре засвоїли моральні норми, внаслідок чого спрацьовує ефект взаємодоповнення: активні діти співпрацюють з тими, хто охоче бере участь у спільних справах, а ті, хто формально ставиться до моральних вимог, за такої ситуації вже не можуть ухилитися від них. Схвалення вихователем такого співробітництва, його попередня оцінка (“Я впевнена, що ви успішно впораєтесь із завданням”) орієнтують дітей на сумлінну працю.

Використання різних форм організації трудової діяльності дітей збуджує у них “прагнення серйозної праці”, без якої життя людини “не може бути ні гідним, ні щасливим”
(К. Ушинський).

images230

Організація праці дітей на ділянці дошкільного закладу

 у весняний період

 

Весна — прекрасна пора року, що дарує нам чудову нагоду долу­чити дітей до праці у природі, розширити їх природничі знання, навчити бачити красу навколишнього світу, любити та берегти його. Навесні можна здійснити з дошкільниками багато цікавої та корисної роботи на ділянці дитячого садка. За умови належної організації така робота не тільки слугуватиме джерелом позитивних емоцій у дітей, а й сприятиме їх інтелектуальному, духовному та фізичному розвитку.

Весняні місяці — оптимальний час для посадки рослин. Ця ро­бота зазвичай викликає неабиякий інтерес у дітей. Тож, виховате­лям слід обов’язково долучати до неї своїх вихованців. Під час посад­ки рослин на городі або у квітнику, а відтак догляду за ними у дітей формується система знань про рослинний світ, зокрема:

• про його закономірності та розмаїття:

• про стадії розвитку рослин та їхню будову;

• про сезонні зміни у природі.

Діти вчаться встановлювати зв’язки між окремими явищами, зокрема, між умовами зростання та інтенсивністю розвитку рослин. Дошкільники на практиці засвоюють знання про залежність стану всього живого від задоволення його потреб, дізнаються про роль лю­дини у природі. Зрозумівши ці зв’язки, діти більш свідомо ставити­муться до природи.

Навесні природа стрімко відроджується після тривалого зимо­вого сну. Споглядання динамічних змін у природі сприяє розвитку у дітей таких важливих якостей, як спостережливість, кмітливість, допитливість.

Під час праці у квітнику, саду або на городі у дошкільників формуються практичні навички догляду за рослинами, а також розвива­ються важливі інтелектуальні вміння. Зокрема, діти вчаться:

* планувати роботу;

*підбирати матеріали та інструменти, необхідні для вико­нання певних дій;

* розподіляти у часі окремі етапи ро­боти;

* розподіляти   функції   та   знаряддя праці між учасниками процесу;  *адекватно оцінювати результати ро­боти тощо.

Завдяки колективній праці, яка передба­чає взаємодопомогу, у дошкільників форму­ються також комунікативні навички.

Весняною порою рослини швидко роз­виваються — з насінин з’являються пагони, підростає розсада, на гілках кущів і дерев на­бубнявіють бруньки, розпускаються перші листочки та квітки. Діти мають змогу швид­ко побачити результат своєї праці на городі або у саду. Вони відчувають значущість до­кладених зусиль і, як наслідок, стають більш активними та само­стійними.

Праця у природі корисна і для фізичного розвитку дітей, адже вона потребує перебування на повітрі, сприяє зміцненню нервової системи, передбачає зміну видів діяльності, а отже — виконання та відпрацювання різних рухів тощо.

Плануючи працю дітей у природі, необхідно враховувати такі важливі моменти:

• характер праці;

• тривалість та обсяг роботи;

• способи залучення дітей до праці та організації їх взаємодії;

• методи і прийоми виховання.

Праця дітей у квітнику, саду та на го­роді має бути різноманітною, посильною та регулярною. Варто пам’ятати, що тіль­ки різноманітна за змістом праця викли­кає у дітей живий інтерес та бажання до­лучитися до неї.

Завдання необхідно ускладнювати поступово. Фізичні зусилля, докладені дітьми для їх виконання, не повинні викли­кати перевтому. Інакше у дітей виникне негативне ставлення до трудових завдань. Тривалість праці залежить від її характеру і віку дітей. Вона може бути такою:

• у молодшій групі — 5 — 7 хвилин;

• у середній групі — 10-15 хвилин з невеликим відпочин­ком залежно від характеру праці;

* в у старшій групі — 15 — 25 хвилин з перервою на відпочинок або зміною характеру праці.

Знаряддя праці мають бути безпечні і відповідати віковим осо­бливостям дітей. Не варто використовувати іграшковий інвентар — ним важко і незручно працювати.

Зміст праці у природі навесні дітей молодшого дошкільного віку

(молодша та середня групи):

*висаджування розсади у відкритий грунт

* посів овочевих культур

* висаджування цибулі та часнику

* посів квітів

* зняття захисних покрівель з рослин після зими

* поливання дерев, кущів і розсади

Зміст праці у природі навесні дітей старшого дошкільного віку

(старша група):

* прибирання ділянки

* підготовка грунту до посадки та посіву — перекопування, розпушування

* догляд за рослинами — прополка, підгортання,

* прорідження, мульчування

* посів квітів та овочевих культур

* висаджування картоплі, цибулі та часнику

* висаджування розсади у відкритий грунт

* висаджування кімнатних рослин у відкритий грунт

* висаджування дерев та кущів

* поливання дерев, кущів і розсади

* зняття захисних покрівель з рослин після зими

 

Вихователь має регулярно залучати до праці у природі кожну дитину, а також раціонально розподіляти завдання між групами ді­тей. Трудові завдання доцільно поєднувати з різними цікавими при­йомами освітньої роботи.

Так, у роботі з дітьми як молодшого, так і старшого дошкільного віку доцільно використовувати тематичні загадки, прислів’я, приказ­ки та ігри — «Знайди за описом», «Вгадай, не помилися», «Вершки та корінці» тощо.

Надзвичайно ефективним є поєднання спостережень за роз­витком рослин з читанням художніх творів відповідної темати­ки — віршів, казок та оповідань. Наприклад, посіявши огірки або висадивши у грунт їх розсаду (а робити це потрібно наприкінці квітня або на початку травня), варто звернути увагу дітей на осо­бливості цієї овочевої культури, а потім прочитати казку чи опові­дання про неї. Тематичні читання будуть доцільні й під час догляду за рослиною. Такий підхід дасть змогу розширити уявлення дітей про світ рослин.

Після зими важливо вчасно розпочати весняні роботи на ділян­ці дошкільного закладу — прибирання, скопування, рихлення, муль­чування, посів, посадку, живлення тощо. Адже від цього залежить майбутній стан квітників, городу та саду. Розглянемо, що насамперед потрібно зробити весняної пори та до чого можна залучити дошкільників.

Весна — час великого прибирання території дошкільного закладу. Старе листя, сухі рослини, залишки покривно­го матеріалу, інше садове сміття приби­рають вже після закінчення заморозків. Під час прибирання на ділянках слід ви­рвати з корінням молоді бур’яни, доки вони не зміцніли та не зацвіли. Цю робо­ту можна виконувати спільно з дошкіль­никами.

Наприкінці березня та на початку квітня, коли земля розмерзлася, закла­дають компост. Компостну яму влашто­вують на рівному місці, захищеному від опадів. До компостної ями скидають залишки рослин, якими були вкриті на зиму кущі та дерева. З ча­сом компост стане чудовим підживленням для рослин і захистом від шкідників. Відходи, зібрані у компостній ямі, заливають неве­ликими дозами води через незначні проміжки часу. На поверхні компостної ями можна посадити кабачки, патисони, гарбузи, ви­тку настурцію. Ці рослини пришвидшують визрівання компосту та маскують непривабливу зовні ділянку.

Зазначимо, що ранньої весни підживлення, а також мульчуван­ня потребують передусім багаторічні рослини, кущі та дерева, які цвітуть пізніше навесні або на початку літа.

З настанням весни починаються посівні та посадочні роботи. Так, вже у середині бе­резня потрібно разом з дітьми посіяти у спе­ціальних ємкостях розсаду різних овочів — цибулі, перця, баклажанів, салату, базиліку, різних сортів капусти (червоноголової, са­войської, броколі, цвітної, кольрабі). Напри­кінці місяця сіють розсаду помідорів та ка­пусти пізньостиглих сортів. Пам’ятайте, що ємкості з першими сходами потрібно винес­ти у прохолодне приміщення, що є умовою подальшого правильного розвитку рослин.

У середині квітня з’являються ранні сходи моркви, петрушки, шпинату, салату, кропу, висіяних напередодні зими. Землю на грядках, де вони ростуть, необхідно розрихлити. На ділянці зимува­ла і цибуля-батун. ЇЇ потрібно звільнити від захисного покриття — сухого гілля та листя. Зазвичай дітям до вподоби така робота.

У квітні висаджують у грунт розсаду багатьох рослин. Викону­вати цю роботу слід разом із дітьми. Покажіть малятам, якими тен­дітними є молоді рослинки, що з’явилися із насінин у теплому при­міщенні групи. Наголосіть на тому, що вони потребують пильної уваги і турботи. Зокрема, перш ніж висадити розсаду у відкритий грунт, її варто привчити до нового температурного режиму. Для цьо­го за 7 — 10 днів до висадження обмежують полив та поступово збіль­шують час провітрювання. Висаджують розсаду у грунт у похмурі дні — на сонці вона може засохнути.

Діти старшого дошкільного віку з особливим інтересом і ста­ранністю працюють на городі. Вихователь має правильно організу­вати спільну працю дітей. Доцільним є такий розподіл обов’язків:

• перша група дітей доставляє на візочку ємкості з розсадою та розташовує їх якомога ближче до місця посадки, щоб ін­шим дітям було зручно брати рослини;

• друга група намічає рядочки чи робить лунки;

• третя група висаджує та поливає рослини.

На очах у дітей ділянка землі перетворюється на зелений ки­лим. Діти отримують справжню насолоду, споглядаючи результат своїх зусиль. Коли роботу завершено, вихователь має об’єктивно оцінити працю дошкільників і, незалежно від перебігу роботи, обов’язково похвалити їх за старанність та акуратність.

Важливо, щоб під час праці у природі діти не лише набува­ли практичних навичок, а й отримували знання. Вихователь по­винен пояснювати причину або мету кожної виконуваної дії, на­приклад:

• розсаду «переселяють» у грунт у похмурі дні, а якщо пого­да сонячна, то вранці або увечері; інакше, одразу потрапив­ши на яскраве сонечко, рослинки засохнуть;

• за кілька годин до посадки розсаду рясно поливають для того, щоб грудочки землі міцно трималися біля корінця;

• поливши посаджену рослину, вологе місце засипають су­хою землею, щоб запобігти випаровуванню.

Праця на городі — чудова нагода закріпити вміння дітей розріз­няти і правильно називати рослини.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно ознайомити з будо­вою рослин, зокрема їх кореневою системою, а також впливом по-годних умов на стан рослин.

Працюючи на городі з дошкільниками, вихователю слід активно спілкуватися з ними — разом уважно розглядати рослини, визнача­ти їхні властивості (колір, величину, форму), спільні та відмінні риси, пригадувати перебіг розвитку тої чи тої рослини тощо.

Цікавою формою організації праці у природі з дошкільниками є експеримент. Існує чимало простих та водночас захопливих спо­собів його проведення. Наприклад, можна посіяти на двох сусідніх грядках горох. Засіваючи першу грядку, використати пророщений горох, а засіваючи другу — його сухе насіння. Потім необхідно по­спостерігати разом з дітьми, на якій грядці горох зійде швидше, та допомогти їм зрозуміти, чому так відбулося. Замість гороху можна посадити звичайні та пророщені бульби картоплі.

Зазначимо, що картопля — бажаний овоч на дитячому городі. Саджаючи її або доглядаючи за нею, можна знайти чимало ідей для занять з дітьми. Наприкінці березня або на початку квітня карто­плю переносять з підвалу у приміщення з підвищеною температу­рою і вологістю, щоб пришвидшити розвиток паростків. Відбирають картоплини, які різняться кольором (білі, жовті, рожеві, червоні, темно-фіолетові) і формою (круглі, овальні, пласкі, видовжені), та розглядають їх разом з дітьми. Визначаючи ознаки цих овочів діти зможуть закріпити вміння розрізняти кольори та форми предметів. Варто поспостерігати, як у картоплі з’являються паростки. Зверну­ти увагу дітей на те, що колір і розмір паростків відповідають кольо­ру та розміру картоплини, па яких вони з’явилися. Зазначимо, що бульби картоплі готові до посадки наприкінці квітня або на почат­ку травня.

У травні час садити гарбузи. Їх можна посіяти не лише на горо­ді, але і вздовж огорожі та між майданчиками на території дошкіль­ного закладу. Декоративні сорти гарбузів доречні поблизу опор або веранди. Коли гарбузи розростуться, вони не лише прикрасять тери­торію, а й створять затінок.

Запропоновані методи робо­ти з дошкільниками зроблять їх працю на городі цікавою та емо­ційно насиченою.

 

З настанням перших теплих днів розпочинають роботу у квіт­нику — розпушують та оновлюють грунт, висапують бур’яни, додають добрива, обрізають минулорічні стебла багаторічних рослин (флок­сів, хризантем, айстр тощо). Зазна­чимо, що живлення рослин дорослі проводять без участі дітей.

У березні та на початку квітня сіють розсаду квітів, а також ви­саджують у грунт цибулини рослин, які цвітуть улітку, — декоратив­ної цибулі, лілей тощо. У торгівельній мережі представлено широкий асортимент насіння квітів. Однак не варто намагатися посіяти яко­мога більше їх видів і сортів. Плануючи дитячий квітник, слід послу-і говуватися здоровим глуздом та почуттям міри. Адже за умови твор­чого підходу до планування квітників територію можна прикрасити і одним видом квітів.

Добре сплановані квітники надають території дитячого садка привабливості і навіть чарівності. Творчо і вдумливо підібрані деко­ративні рослини слугуватимуть багатим матеріалом для занять із ді­тьми у природі.

Зазвичай квітники розташовують біля центрального входу або І на відкритому сонячному місці. Однак їх можна розбивати на будь-| якій вільній ділянці території дошкільного закладу. Квітники можуть мати найрізноманітніші форми:

— геометричну — квадратну, овальну, круглу, прямокутну, трикутну;

— довільну — у вигляді метелика, машинки тощо. Найбільш зручним в умовах дитячого садка є квітник у вигляді вузької (завширшки 2-3 метри) смуги вздовж паркана або доріж­ки. Біля такого квітника діти зможуть зручно розміститися під час роботи — посіву, висадження розсади, рихленпя, прополювання, поливу.

Визначившись із розташуванням і формою квітника, почина­ють готувати грунт до посіву та посадки квітів. Цю роботу можна виконувати разом із дітьми. Необхідно окреслити межі квітника, допомогти дітям скопати землю й вибрати бур’яни. Важливо сте­жити, щоб діти працювали охайно. Зокрема, порадити їм не кидати бур’яни поруч із квітником, а одразу складати у відро.

Перед посівом квітів та висаджуванням розсади вирівнюють поверхню квітника та проводять борозни або роблять лунки. Розда­ють дітям насіння квітів або стаканчики з розсадою та пояснюють, яким чином слід саджати рослини — рядками або групами.

У центрі або на задньому плані квітника (якщо він прилягає до стіни або паркана) саджають високі рослини, у середній частині — дещо нижчі, а біля краю — низькорослі. Дітям обов’язково слід пояснити причину такого розташування квітів — розповісти про життє­дайну силу сонця і його значення для розвитку рослин, показати, що у випадку ярусного розташування високі рослини не затуляють сон­ця своїм сусідам, і всі отримують достатньо світла і тепла для життя та розвитку.

Якщо грунт вологий, поливати квітник не треба. Інакше слід запропонувати дітям полити його з лійок, що мають дрібні ситечка. Відтак попросити дітей розрихлити землю, щоб допомогти молодим паросткам пробитися нагору. Далі варто поставити прапорці, аби не забути, де що посаджено.

Залежно від погоди ніжні паростки однорічних квітів з’являться впродовж одного-двох тижнів. Догляд за квітником полягатиме у своєчасному прополюванні, поливі й розрихлюванні. Ця справа може здатися дошкільникам нудною та одноманітною. Тому, залуча­ючи дитину до такої праці, важливо підтримувати її інтерес до землеробства у цілому. Дітям можна запропонувати чимало казкових сце­наріїв виконання трудових завдань, зокрема:

* врятувати квіточку від спраги, напоївши її водичкою у спеку;

* звільнити квіточки від злих загарбників — бур’янів;

* підготувати для рослинок м’яку постіль — пухку земельку, щоб відпочивши, вони змогли зробити дітям цінні дарун­ки — чудові квіточки.

Малятам буде цікавіше працювати, якщо у квітнику «жити­муть», скажімо, керамічний зайчик або їжачок.

Перше прополювання, коли ще важко відрізнити паростки бур’яну від квітів, вихователь робить самостійно. Якщо рослини висіяні дуже густо, їх проріджують.

Спостерігаючи за своїм квітником, діти ознайомляться з різ­ними формами життя квітів. Соняшник стоїть упевнено, не згина­ючись під вітром і зливою. Настурція розкидає свою пишну зелень, відвойовуючи все більше місця під сонцем. Кручені паничі міцно чі­пляються тонкими пагонами за будь-яку опору. Ще вчора вони ряс­но квітли, а сьогодні не відкрили жодного бутона. Що ж сталося? Варто пояснити дітям, що є рослини, які реагують на зміну погоди — коли похмуро і дощить, вони згортають свої квітки. Дошкільникам буде цікаво дізнатися про квіти, які реагують на рух сонця або роз­пускаються, коли воно сідає. Такі різні, квіти однаково потребують вологи, сонця й добрив. А також турботи дошкільника-квітникаря.

Вихователю можна спланувати проведення кількох занять з художньої творчості на повітрі та разом із дітьми оиоґтги краї квітни­ка камінням, фрагментами кераміки, іит мінками сом іМсіїїсгрувати навколо нього невисокий тин.

Сад — чарівне місце для дітей, де вони пізнають життя рослин, проводять перші наукові досліди і долучаються до таємниць приро­ди. Гра, дослідження, відпочинок або праця у саду — це перші наочні заняття дошкільників у природі, які сприяють розвитку сенсорних відчуттів, інтелекту, емоційної сфери, а також вихованню бережно­го ставлення до довкілля.

На початку березня у саду до­шкільного закладу необхідно про­вести санітарну обрізку дерев і ку­щів. Закінчити її слід до початку активної вегетації рослин.

Якщо дерева та кущі за зиму сильно підмерзли, поспішати з об-різкою не варто. Слід зачекати, доки почнуть розвиватися бруньки. Тоді буде видно, які само гілки ви­мерзли, їх потрібно повністю вирі­зати. Цю роботу виконує двірник. А от зібрати вирізані сухі гілки та віднести їх на смітник можуть діти разом із вихователем. Місця зрізу гілок необхідно замазати садовим варом. Доцільно одягнути на стов­бури дерев ловчі пояси від шкідників.

Грунт навколо стовбурів, який було замульчовано з осені для захисту коренів плодових дерев, розчищають, перекопують, роз-рихлюють та систематично звільняють від бур’янів. Щоб захистити стовбури дерев і кущів від сонячних опіків, у березні необхідно по­білити їх розчином вапна.

Молоді деревця та кущі, посаджені дошкільниками спільно з до­рослими восени, потребують підживлення. В умовах дитячого садка для цього використовують органічні добрива.

Щороку весною в багатьох дошкільних закладах садять нові де­рева та кущі натомість тих, що вимерзли, поламались від снігу та льо­ду. Однак не всі дошкільні заклади мають змогу придбати саджанці. У такому випадку слід використати посадковий матеріал, який діти виростили взимку з гілочок.

Під деревами можна посіяти трави та квіти, які легко перено­сять тінь і сухість, — барвінок, герань, конвалію, медуницю, звіро­бій, багаторічні фіалки тощо. Ці рослини вирізняються насиченою кольоровою гамою та тривалим часом цвітіння, що слугуватиме при­красою саду та джерелом радості для дітей.

Дуже важливо з раннього віку виховувати у дітей культуру пра­ці. Скопуючи землю, поливаючи рослини або посипаючи доріжки піском, діти мають діяти акуратно, стежити, щоб одяг не забрудню­вався, а ділянка, де вони працюють, залишалася охайною. Якщо ди­тина забруднилася або перед нею постали труднощі у виконанні яко­гось завдання, вона починає переживати через свою незграбність або неумілість, що може призвести до небажаних наслідків. Так, ди­тина, яку спіткала невдача, намагатиметься уникати роботи, а це чи­нить негативний вплив на виховання працьовитості.

Щоб запобігти таким випадкам, вихователь має завчасно по­передити дітей про можливі помилки у діях, їх небажані наслідки та способи їх запобігання. Перш ніж розпочати працю, потрібно перевірити, чи вдягнули діти робочий одяг — фартушки, рукавич­ки тощо. Коли діти набирають воду у відерця, варто нагадати, до якого рівня можна наливати її, щоб не розплескати на шляху до городу чи квітника. Слід завчасно підготувати все, що може зна­добитися для прибирання, — совок, віник, ганчірку, рушник для витирання рук тощо. Якщо дитина через необережність припус­титься помилки під час роботи, потрібні речі для її виправлення мають бути напохваті.

Керуючи процесом роботи, вихователь має привчати дітей пра­цювати ретельно, спокійно, не відволікаючись. Це сприятиме вихо­ванню у них охайності та виробленню вміння стежити за собою. І го­ловне — у дітей розвиватиметься схильність до трудових зусиль.  

0_92b58_e1f2c5b3_L